тел: 38 (097) 502 92 66

 


с. Погреби, вул. Соборна, буд. 3,
Броварський р-н. Київська обл.

google 1fbyou tube 1vkontakte 1pinterest

Тут можливо зробити якись напис


тел: 38 (097) 502 92 66

 


с. Погреби, вул. Соборна, буд. 3,
Броварський р-н. Київська обл.

      logo1

                                                              

 

                             P2060889

                                                                 

Патріотичне виховання

     Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської поведінки. Однак це лише передумови.

Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася.

У цьому зв’язку, як нам здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:

• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);

• формування духовно-моральних взаємин;

• формування любові до культурного спадку свого народу;

• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;

• почуття власної гідності як представників свого народу;

• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.

  • Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей

дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни.

Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.

Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).

Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.

Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.

Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення”, можна виділити декілька напрямків:

1) ставлення до природи рідного краю, рідної країни;

2) ставлення до людей, які живуть в рідній країні;

3) ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;

4) ставлення до державного устрою.

Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою „від близького до далекого” – від любові до батьків (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, міста, любов до рідної країни. Необхідно замислитися, чи дійсно цей „територіальний підхід” ефективний у вихованні такого складного та багатогранного соціального почуття, як любов до Батьківщини. Очевидно, справа не у розширенні „території”, а в тому, щоб створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що складають зрештою патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен. У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому” лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.

Важливо, щоб у дитини в сім’ї були свої обов’язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сім’ї”.

Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей такі почуття.

Разом із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв’язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, - можна пройти пішки чи треба їхати.

Для дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все жителем своєї вулиці. Щоб діти „відчули” своє місто, їм необхідно про нього розказувати та показувати його. Разом із батьками діти їздять по місту. Інколи екскурсію вдається організувати також дитячому садку.

 Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця, музей, театри та ін.

Виховання ставлення до своєї країни ґрунтується на когнітивному компоненті: дітям повідомляють інформацію, яку вони повинні і можуть засвоїти. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності.

Назву країни закріплюємо з дітьми в іграх („Хто більше назве країн”, „З якої країни гості”, „Чия це казка”, „З якої країни ця іграшка”), у вправах типу „Із різних назв країн визнач нашу країну”, „Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі”, „Як написати адресу на конверті” тощо.

Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця.

 Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі – все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити.

Наступний етап – виховання любові та приязного ставлення до свого рідного села.

Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам’ять.

  При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України”), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки). Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни.

 Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину).

У народі кажуть: добрий приклад — кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями. Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Малюки, спостерігаючи, як вирощується хліб, і переконуються, як багато терпіння, енергії та вміння докладають люди, аби на столі з'явилися смачні булочки. Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми "Праця твоїх батьків". На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корисна для суспільства. Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхня національна риса

Завдання з патріотичного виховання

 

1.Формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, села)

2.Почуття власної гідності як представників свого народу

3.Виховання любові, поваги до своїх національних особливостей

4.Формування духовно-моральних взаємин

5.Формування любові до культурного спадку свого народу

6.Толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників,батьків, сусідів, інших людей

P2060896 

 

 

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ З ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ВДОМА!

-       Любіть свою Батьківщину. Всім серцем любіть.

-       Обов’язково подорожуйте разом з дітьми своєю країною. Покажіть дитині красу і захоплюючу історію рідного краю.

-        Відвідуйте музеї, виставки, театри, концерти, які присвячені рідній країні, її минулій історії, обрядам, звичаям, традиціям. Культурно розвивайте свою дитину.

-       Виховати патріота неможливо в атмосфері вічної проблеми, поганого настрою і відсутності віри в майбутнє. Відносьтесь адекватно, розсудливо до подій, які відбуваються в нашій країні.

-    При бажанні виховати патріота в сімї головне-підтримка. Всебічна підтримка. Прагнення до патріотизму повинно бути не тільки у вас, але і у вашого близького оточення. Живучи в такій атмосфері, дитина в майбутньому буде намагатися відтворити її вже в своїй сімї.


 

Патріотичне виховання як цілісна система

ґрунтується на фундаменталь­них принципах.

Принцип природовідповідності виховання означає враху-вання багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних і регіональних особливостей.

Принцип культуровідповідності, який передбачає виховання як культуротворчий процес, спрямований на формування базової культури особистості, базуючись на набутому морально-етичному досвіді людства.

Принцип етнізації виховного процесу означає наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування самосвідомості громадянина.

Принцип гуманізму означає сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання Його права на свободу, розвиток здібностей і виявлення індивідуальності, створення умов для формування кращих якостей та здібностей дитини, джерел її життєвих сил (в центрі уваги перебуває дитина з її потребами, запитами, можливостями і здібностями); повага до особистості дитини, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довір'я до неї; виховання гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.

Принцип демократизму передбачає, що учасники виховного процесу виступають рівноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції.

Принцип інтегративності передбачає єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного всеобучення батьків. Здійснення гуманних, стійких і єдиних вимог до дітей з боку різних соціальних інститутів, посилення педагогічного впливу на них, підвищення спільними зусиллями ефективності виховного процесу.

Принцип безперервності виховання означає забезпечення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процес, що триває впродовж усього життя людини. Нероздільність навчання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формування цілісної та всебічно розвиненої особистості.

P2060894

Основні напрями

патріотичного виховання

 

Методи і форми

роботи з патріотичного виховання

- Екскурсії вулицями рідного села, до історичних пам'яток, визначних місць

- Розповіді вихователя

- Бесіди з цікавими людьми

- Екскурсії

- Спостереження

- Дидактичні, сюжетно-рольові ігри

- Заняття з циклу «Історичні цікавинки»

- Розгляд ілюстративних матеріалів

- Читання та інсценування творів художньої літератури

- Слухання народної, класичної, сучасної музики

- Розглядання творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва

- Розв'язування проблемних ситуацій

- Запрошення членів родин у дитячий садок

- Спільні з родинами виховні заходи

- Виставки, конкурси

- Свята, розваги

План

заходів з патріотичного виховання в КДНЗ «Лісова пісня»

з/п

Зміст роботи

Термін

виконання

Відповідальний

 

І.

Організаційно-методична робота

1.

Систематизувати нормативно-правові та методичні документи з питань патріотичного виховання.

Вересень

Завідувач,

вихователь-методист

 

2.

Забезпечити висвітлення заходів національно-патріотичної спрямованості, які реалізуються закладом у засобах масової інформації, на сайті ДНЗ.

Протягом року

Вихователь-методист

 

3.

Сприяти інформаційному наповненню куточків національної символіки по групам.

Постійно

Педагогічний колектив

 

4.

Долучитися до волонтерської діяльності у допомозі воїнам, які знаходяться у зоні бойових дій.

За потреби

Педагогічний колектив

 

5

       

6.

Провести тиждень української мови «Говоримо українською мовою».

Листопад

Вихователь-методист

 

7.

Скласти план роботи з дітьми за тематичними блоками:

- Історія села.

- Назва. Чому тут виникло поселення людей?

- Вулиці нашого села. Найбільша площа.

- Визначні місця нашого села.

- Праця дорослих. Підприємства нашого села.

- Герб села. Які символи на ньому зображені.

- Видатні люди рідного села.

- Природа, культура рідного села.

- Відпочинок у нашому селі.

- Захисники нашого села. Хто слідкує за порядком і добробутом людей.

Протягом року

Вихователь-методист, творча група

 

8.

Провести літературне свято-конкурс читців поезії Т.Г. Шевченка.

Березень

Вихователь-методист

 

9.

Відзначення державних свят:

- День Незалежності;

- День захисника Вітчизни;

- День Соборності України.

24 серпня

14 жовтня

21 січня

Завідувач,

вихователь-методист

 

10.

Відзначення народних свят:

- Свято урожаю, обжинки;

- Андріївські вечорниці;

- Віночок різдвяних свят;

- Великоднє свято.

Жовтень

Грудень

Січень

Квітень

Педагогічний колектив

 

11.

Провести тематичний тиждень: «Слова Україні! Героям слава!».

Травень

Вихователь-методист

 

ІІ.

Робота з педагогами

1.

Взяти участь у акціях:

- до Дня вшанування учасників бойових дій;

- до Дня міста.

 

Педагогічний колектив

 

2.

Провести семінар-практикум «Від національної свідомості до патріотизму»

Листопад

Вихователь-методист

 

3.

Скласти методичні рекомендації для педагогів по ознайомленню дітей з:

- родиною та родоводом;

- використання народного фольклору.

Грудень

Січень

Вихователь-методист, творча група

 

4.

Організувати серед вихователів конкурс на кращу методичну розробку з патріотичного виховання.

Квітень

Вихователь-методист

 

ІІІ.

Робота з дітьми

1.

Залучити дітей до участі у міських святах та акціях.

Протягом року

Вихователь-методист

 

2.

Організувати змагання «Козацькому роду нема переводу».

Лютий

Інструктор з фізкультури

 

3.

Організувати проведення народних свят та розваг згідно Програми.

Протягом року

Вихователь-методист

 

4.

Провести тематичні екскурсії для дітей до природних об’єктів та пам’ятних місць села.

Травень-листопад

Вихователі, батьки

 

5.

Долучити дітей до участі в тематичних виставках по групах:

- «Моя барвиста Україна. Пейзаж за вікном».

- «Моя сім’я – моя фортеця».

- «Знай і люби свій край».

- Великодній вернісаж.

- Таланти моєї родини.

Жовтень

Грудень

Лютий

Квітень

Травень

Вихователь-методист

 

6.

Проводити тематичні заняття з патріотичного виховання .

1 раз на тиждень

Вихователі

 

7.

Провести літературно-музичну розвагу «Ми діти твої, Україно».

Травень

Музичний керівник

 

ІV.

Робота з батьками

1.

Зустрічі в родинній світлиці «Народна педагогіка про виховання дітей у сім’ї».

1 раз на квартал

Вихователь-методист

 

2.

Анкетування з метою виявлення знань про патріотичне виховання дітей.

Жовтень

Вихователь-методист

 

3.

Залучення батьків до організації виставок дитячих робіт, конкурсів, свят, розваг, літературних вечорів.

Протягом року

Педагогічний колектив

 

4.

Виготовити буклети з питань патріотичного виховання.

Протягом року

Вихователь-методист Вихователі

 

5.

Підготувати поради та рекомендації для батьків на тему: «Виховання патріотичних почуттів у дошкільників».

Протягом року

Вихователь-методист

 

 

                              P2060892

Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася.

У цьому зв’язку, як нам здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:

• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);

• формування духовно-моральних взаємин;

• формування любові до культурного спадку свого народу;

• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;

• почуття власної гідності як представників свого народу;

• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.

Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни.

Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.

Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).

Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.

Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.

Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення”, можна виділити декілька напрямків:

1) ставлення до природи рідного краю, рідної країни;

2) ставлення до людей, які живуть в рідній країні;

3) ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;

4) ставлення до державного устрою.

Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою „від близького до далекого” – від любові до батьків (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, міста, любов до рідної країни. Необхідно замислитися, чи дійсно цей „територіальний підхід” ефективний у вихованні такого складного та багатогранного соціального почуття, як любов до Батьківщини. Очевидно, справа не у розширенні „території”, а в тому, щоб створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що складають зрештою патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен. У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому” лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.

Важливо, щоб у дитини в сім’ї були свої обов’язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сім’ї”.

Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей такі почуття.

Разом із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв’язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, - можна пройти пішки чи треба їхати.

Добре, якщо батьки або вихователі зроблять фотографії дітей на вулиці, або зроблять кінозйомку прогулянки, а потім в групі подивляться фільм і розкажуть про цю вулицю.

 

 

                                P2060891